Женя: Я - Україна! Я сильна країна! Вольова. Ніколи не стояла на колінах. Ніколи за чужим ніде не йшла. Я виживу...Хоч… у руїнах... Я з Господом. Тому іще жива. Я непокірна, славна Україна! У мене врода ніжна, чарівна І мова чиста, солов'їна. Софійка : Я маленька українка – Треба всім це знати, Українець є мій тато, Українка – мати. Українкою вродилась, Українка буду, Та про рідну Україну Ввік я не забуду. Павлик: Українець я маленький, українці батько й ненька, українці дід, бабуся і я дуже цим горжуся! Яна : Україна – рідний край. Поле, річка, синій гай. Любо стежкою іти. Тут живемо я і ти. Дарина: Я дівчина-українка, Вкраїнського роду, Українці – то є назва Козацького роду. Україна – то край славний, Аж по Чорне Море, Україна – то лан пишний І степи і гори. І як мені України Щиро не кохати? Мене ненька по-вкраїнськи Вчила розмов...