"Слова пророчі Кобзаря" Шевченківські дні

 

Женя:

Сьогодні ми  вшановуємо світлу пам'ять геніального українського поета Т. Г. Шевченка -  Кобзаря, Пророка землі української.

 Його пророчі слова уже зараз збуваються завдяки мужнім українським воїнам і силі та єдності українського народу.

Дарина:

Вслухайтесь. Ці рядки написані 2 століття тому назад.

 

Саша:

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені…

Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.

 

Аліна:

Світе тихий, краю милий,

Моя Україно,

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш?...

Дніпро, брат мій, висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває...

 

Женя:

Тілько ворог, що сміється...

Смійся, лютий враже!

Та не дуже, бо все гине —

Слава не поляже;

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово.

 

Любітеся брати мої,

Україну любіте!

І за неї безталанну

 Господа моліте»

 

Дарина:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі

Серед степу широкого

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися... а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 

Андріана:

 І на оновленій землі

Врага не буде супостата!

А буде син і буде мати

 І будуть люди на землі!»

 

               В ці пророчі слова вірив Шевченко, віримо і ми. Нехай так буде!

 

Підготувала завідуюча бібліотекою Веселовська М. І.