День Української Державності - утвердження зв’язку багатьох поколінь нашого народу

 Ведучі:

1.      Сьогодні ми  вперше відзначаємо День Української Державності. Відзначаємо, попри шостий місяць жорстокої повномасштабної війни та восьмий рік війни на Донбасі, бо , як влучно підкреслив наш президент, «українців не зламати. Українці ніколи не віддадуть своєї незалежності. І не зламаються зсередини».

 Увести нове свято запропонував Президент Володимир Зеленський. За  його словами, «точка відліку» української державності ― заснування Києва, столиці Київської  Русі й сучасної  України. Тому нове свято відзначатиметься саме 28 липня ― у день хрещення Київської  Русі видатним державотворцем Київським князем  Володимиром  Великим.

2.         Що таке День Української Державності

 

День Української Державності встановлений Указом Президента України  з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого.

 

 

День Української Державності запроваджений на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів.

 

Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира.

 

У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.

 

Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.

 

Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Руси–України – 28 липня – встановлено День Української Державності.

 

Святкуючи його, ми засвідчуємо також і повагу до Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, інших знаменних представників і представниць національної еліти і борців за державність та незалежність України.

 

День Української Державності буде утверджувати зв’язок українців, які живуть тепер, з багатьма поколіннями нашого народу.

1.                  Чому це важливо

Це свято звертає увагу на те, що Українській державності не 30, а понад тисяча років.

Ми маємо відновити історичну справедливість. Росія століттями стирала і  переписувала нашу історію, висміювала  українську мову, звичаї.  привласнювала собі українські землі, героїчну історію нашого народу, культурні надбання. А що чи кого не виходило вкрасти, перетягти на свій бік  – забороняла, знищувала. І продовжує це робити. Світ має дізнатись правду, згуртуватись і повстати! Зло має бути покарано!

День Української Державності ще раз підкреслює: Україна була, є і буде!

Була задовго до появи московії. Українська державність бере свої початки від  Київської Русі: – цивілізаційний вибір, який визначився із прийняттям християнства у 988 році; – тризуб, родовий знак Рюриковичів, що став державний гербом сучасної України; – Київ – столицю, політичний і культурний центр українських земель упродовж понад тисячу років; – гривню – назву грошової одиниці; – назву Україна, що вперше згадується в Іпатіївському літописі у 1187 році.

 

Є попри всі намагання московітів довести, що такої нації не існує, що це окраїна імперії. Є попри всі жорстокі злочини несамовитих самодержців кривавої імперії по відношенню до України та українців.

Буде бо українці не забули і не пробачать Батурин, Крути, криваві репресії НКВД, КГБ, голодомори, звірства в Бучі, Ірпіні, Маріуполь, Вінницю, смерть, сльзи і страх наших дітей.

Україна Буде бо Прагнення до свободи та самостійності є визначальною цінністю українців.

Україна буде бо українці боронять свій дім, родини, право на вільне і щасливе життя на своїй землі.

Україна буде бо українці – захисники нашої державності – нащадки воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, вояків УПА.

 

Буде бо сучасні Збройні Сили України, стримуючи агресора – Російську Федерацію, захищаючи суверенітет і незалежність Української держави – доводять, що українці – народ-військо.

 

Україна буде бо такий народ не здолати, не зламати, не перемогти!

 

2.             ЗСУ героїчно боронять рідну землю, успішно відбивають атаки ворога і переходять в контрнаступ. Але… це війна…  жорстока… кровопролитна…, спровокована і розпочата підступним і повністю аморальним ворогом, для якого немає нічого святого… гинуть ні в чому не винні діти, жінки, мирні люди і наші воїни-захисники… серце рветься від болю… за що?... допоки?...

 

Давайте, друзі, віддамо шану безвинно вбитим українцям кривавими російськими катами хвилиною мовчання.

 

                                       /Пливе качя по тисині/

 

 

Саша:   Мамо, не плач, не сумуй, не журись.

               Я землю покинув, поринув у вись.

               Я нашу Вітчизну в боях захищав.

               Тепер оберегом для неї я став.

               Від відчаю буду й тебе вберігати.

               Не раз я прилину до рідної хати.

               Я вечором тихо до тебе прийду,

               Щоб біль відігнати, відвести біду.

 

1.        Боляче… дуже… їм би жити, жити і творити, примножувати красу і добро на землі, кохати і народжувати, радіти життю…, а вони… полетіли до Бога зі злої волі демонів рашистських…

 

 2.            Боляче… дуже… та сліз нема… є злість на нелюдів поганих і бажання помсти… відплати дикій орді за безвинно погублені душі, покалічені юні тіла, за вкрадене дитинство, мрію…

 

Женя:   Ти думав, що я вмиюся слізьми?

               Впаду перед тобою на коліна?

               Нащадку сумнозвісної орди,

               Не по зубах тобі я – Україна!

               Я – нація, я – сила, я – народ!

               Я – світло, що ніколи не згасає!

               Я – правда без прогнилих нагород!

               Я – істинна любов, що не вмирає!

               Ти думав я струмочок без води?

               А я ріка стрімка, глибоководна.

               Я з кожним днем міцнішаю, а ти?

               Все нижче й нижче падаєш в безодню.

 

Андріана:   Коли закінчиться війна

                     Я хочу солдата обійняти.

                     Сказати сонячні слова

                     І повести його до хати.

                     Ти – наш герой! Тепер щодня

                     Я буду дякувати Богу

                     За мирне небо, за життя

                     Всім, хто здобув нам ПЕРЕМОГУ!

 

Аліна:   Ти тільки повернись, благаю, чуєш?

               Ти не лети далеко в небеса.

               Бо тут, на цій землі, тебе чекають

               Батьки, родина – вся сімя.

               І вся країна молиться за тебе,

               Щоб швидше повертався ти живий.

               І я також щодня молюся небу,

               Аби в моїй країні настав мир.

 

                         /Ой у лузі червона калина/

 

Дарина:   Здолає все могутній наш народ,

                  Талановитий, мудрий і завзятий.

                  Я вірю в справедливість і добро,

                  І в душу його щиру і крилату.

 

Яна:         Я вірю в український наш народ,

                  Який собі збудує кращу долю,

 Павлик:   Досягне ще незвіданих висот,

                  Зберігши честь свою, культуру, волю.

 

Дарина:   Нехай тризуб, як вічний знак життя

                  Завжди сіяє гордістю і честю.

                  Хай прапор наш несе у майбуття

                  І золото ланів і шир небесну!

 

                          /Під небом синім/


Сценарій підготувала Маріанна Веселовська

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Вітання колегам бібліотекарям

Зиму проводжали, весну закликали.