"Слова пророчі Кобзаря" Шевченківські дні
Женя:
Сьогодні ми вшановуємо світлу пам'ять геніального
українського поета Т. Г. Шевченка -
Кобзаря, Пророка землі української.
Його пророчі слова уже зараз збуваються завдяки
мужнім українським воїнам і силі та єдності українського народу.
Дарина:
Вслухайтесь.
Ці рядки написані 2 століття тому назад.
Саша:
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
Аліна:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?...
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Женя:
Тілько ворог, що сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине —
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.
Любітеся брати мої,
Україну любіте!
І за неї безталанну
Господа моліте»
Дарина:
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Андріана:
І на оновленій землі
Врага не буде супостата!
А буде син і буде мати
І будуть люди на
землі!»
В ці
пророчі слова вірив Шевченко, віримо і ми. Нехай так буде!
Підготувала завідуюча
бібліотекою Веселовська М. І.
Коментарі
Дописати коментар